Микола народився 26 серпня 1992 року в Миколаєві. Закінчив приватний ліцей «Гіпаніс». Вищу освіту здобув у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова. Після навчання займався аналітикою комп’ютерних систем.
«На роботі син вирізнявся розумом, вихованістю та відповідальним ставленням до справи. Захоплювався філософією та музикою, постійно прагнув пізнавати нове й розвиватися. Талановитий, щирий та добрий, завжди вмів підтримати й вислухати», – розповіла мама Лариса.
У червні 2020 року Микола долучився до Збройних Сил України. Служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Своє рішення рідним пояснював так: «Я маю захищати свою країну».
З початком повномасштабного вторгнення Микола разом із побратимами-морпіхами захищав Маріуполь. У квітні 2022 року потрапив у російський полон, а 19 грудня загинув у виправній колонії після катувань.
«Микола – найкраща людина в моєму житті. Для мене велика честь бути його мамою. Він назавжди залишиться в моїй пам’яті добрим, світлим і мужнім чоловіком, який понад усе прагнув захистити свою сім’ю та країну», – сказала мама.
Воїна поховали на Корабельному кладовищі в Миколаєві.
Посмертно Миколу Челнакова нагородили орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою Міністерства оборони України «Хрест Доблесті».
У нього залишилися мама, бабуся і кохана дівчина.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
