Народився Олександр на Харківщині у місті Вовчанськ. Закінчив школу-інтернат. Здобув вищу освіту в Харківському національному технічному університеті сільського господарства імені Петра Василенка. Жив у Харкові. Його згадують як людину, яка не боялася труднощів, вірила в те, чим займалася; втілювала сміливі ідеї і вперто йшла до цілей.
Воїн боронив Україну в лавах 4-го стрілецького батальйону 1-ої стрілецької роти 2-го стрілецького взводу 1-го відділення 5-ї окремої бригади Національної гвардії України.
Мав псевдо Манюня – адже був високим і кремезним і завжди мав щиру та добру усмішку.
За час служби Олександра нагородили нагрудними знаками: «Ветеран війни й учасник бойових дій», «За доблесну службу». Посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Більшу частину життя він реалізовував свої проєкти. Як тільки зароджувалась ідея, так відразу й втілювалась. Його натхненню і працьовитості не було меж, він максимально викладався у кожній справі. З особливою відданістю і жагою. У нього була неймовірна щира усмішка, за якою завжди стояв гострий гумор, що допомагав розрядити ситуацію й підтримати у важкі часи. Він ішов власним шляхом, мав кредо – завжди залишатись Людиною», – розповіли рідні.
«Тату, дякую тобі за ЖИТТЯ, за можливість жити вільною людиною у вільній країні», – написала донька Вероніка.
Поховали захисника на Алеї Слави Харківського кладовища 18 (18 ділянка, 5 ряд, 12 місце)
В Олександра залишились мама, сестра, донька, дружина та любляча родина.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
