Едуард народився і виріс у Маріуполі. Закінчив Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова. Певний час працював на заводі «Азовсталь».
Під час повномасштабної війни чоловік служив за контрактом у 501-му окремому батальйоні морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ. Ще до 2022 року брав участь в АТО/ООС. На момент повномасштабного вторгнення обіймав посаду старшого механіка-водія.
«Він був найкращим чоловіком, хорошою людиною. Завжди був душею компанії, міг легко знайти спільну мову з людьми. Дуже любив та оберігав свою родину... Безмежно його не вистачає. Був надзвичайно сміливий та відданий присязі. Боровся до останнього за Незалежність України і за своє рідне місто Маріуполь, за свою родину. Назавжди залишиться в наших серцях!» – розповіла його колишня дружина Валерія Малишко.
Поховали Едуарда на Чорноморському кладовищі, що в Миколаївській області.
У нього залишились батько, інші рідні, друзі та побратими.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
