Микита народився 31 грудня 2001 року в селі Гандрабури на Одещині. Жив у місті Подільськ. Після 9-го класу вступив до Механіко-технологічного фахового коледжу ОНТУ.
У 2019 році пройшов піврічний курс підготовки поліцейських і служив у батальйоні поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області.
У 2022-му вступив до Одеського державного університету внутрішніх справ. Захоплювався боротьбою та самбо, посідав призові місця на змаганнях.
Після початку повномасштабної війни з серпня 2022 року виконував бойові завдання на Херсонському та Запорізькому напрямках. У квітні 2024 року перевівся до штурмового полку «Цунамі» бригади Нацполіції «Лють», де був оператором БпЛА.
Микита воював на найгарячіших ділянках фронту. Боронив Херсон, Запоріжжя, Вовчанськ, Часів Яр, Покровськ, Торецьк та інші міста.
«Син дуже поспішав жити: в пʼять рочків пішов до школи, а в чотирнадцять поїхав навчатися. З дитинства хотів стати поліцейським і завзято йшов до своєї мети. Самостійно намагався вирішувати всі життєві труднощі. Коли почалась повномасштабна війна, не вагаючись пішов воювати. У нього було багато друзів та товаришів, які його не забувають. Найкращий, найдорожчий син, брат, онук, якого в нас більше ніколи не буде», – написала мама Ольга.
Захисника нагородили відзнаками «Срібна Сова», «За оборону України», нагрудним знаком «Золотий Хрест».
Поховали Микиту в місті Подільськ на Одещині.
Посмертно його нагородили «Комбатантським хрестом» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилися батьки та сестра.
