Василь народився 15 квітня 1982 року в селищі Гаврилівка (раніше – Чкалове) Мелітопольського району Запорізької області. Після школи здобув фах зварювальника. Спочатку працював у Мелітополі, потім переїхав у Запоріжжя. Тривалий час займався нарізкою скла і дзеркал на заводі. В 2014-му перейшов на підприємство, що займалося виготовленням і встановленням пластикових вікон. У 2021-му прийшов працювати в компанію «Нова пошта». Був фахівцем відділення, а потім працював на терміналі. Вільний час проводив із родиною. Любив займатися домашньою роботою, добре розумівся на зварюванні.
З перших днів повномасштабного вторгнення Василь допомагав зварювати протитанкові «їжаки» та інші захисні конструкції. Казав, що не може просто спостерігати за новинами. А наприкінці 2022 року вступив до лав Збройних Сил України.
Пройшов навчання в Україні, Великій Британії та Німеччині. Влітку 2023-го в лавах 82-ї окремої десантно-штурмової бригаді вирушив боронити Запорізький напрямок. Обіймав посаду стрільця-номера обслуги десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону.
«Ми постійно тримали зв’язок. Про те, що відбувається, Василь розповідав мало: «Не треба тобі це бачити і навіть про таке чути»… Це було дуже важко. Щоразу, коли він ішов на позицію або на бойове завдання, я не спала всю ніч, чекаючи на повернення, на дзвінок чи смс, що все ок. Кожен раз – як останній. А потім чоловік пішов на завдання і зв’язок з ним обірвався», – розповіла дружина Тетяна.
«Василь підкорив мене своєю наполегливістю, веселим характером, дуже теплим ставленням до дітей. В домі все зроблено його руками, куди не кинеш оком, – і від того ще більш боляче», – додала вона.
У Василя Добровечора залишилися дружина і троє дітей.
