Сергій народився в селі Велика Побійна Хмельницької області. Там закінчив школу, потім вступив до ПТУ. Згодом пішов на військову службу, проходив її в Криму. Зустрів своє кохання, після одруження пара переїхала у село Вишеньки Київської області. Вступив на навчання до Міжнародної академії управління персоналом і почав займатися громадською діяльністю. У 2018 році ініціював створення громадського формування з охорони громадського порядку «Громадська варта Вишеньки», яке й очолив. Неодноразово збирав гуманітарної допомоги, яку в 2014 році відвозив військовим в зону АТО. Захоплювався спортом, активно залучав до цього молодь. Працював інструктором у Бориспільському центрі спорту. Дуже пишався своїми командами: футбольною, волейбольною та баскетбольною. З ними Сергій приніс своїй громаді багато відзнак, грамот, подяк і кубків.
На початку повномасштабного вторгнення Сергій був за кордоном. У перший же день великої війни вирушив в Україну, адже мав намір вступити до ТРО. Кордон перетинав пішки. Проте, коли він дістався, виявилося, що підрозділи вже заповнені. Тому чоловік почав активно займатися волонтерством. Згодом він врешті втілив наміри у життя та приєднався до ЗСУ. Служив у 23-му окремому батальйоні Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.
«Мій тато був людиною з Великої букви, ніколи не був байдужим до проблем суспільства, завжди приходив на допомогу людям у будь який час за будь-яких обставин. Як батько він був дбайливим, чуттєвим, відповідальним та люблячим», – розповіла донька загиблого Тетяна.
«Сергій був сміливим, вольовим, відповідальним, людиною слова, справжнім патріотом України, який у скрутну хвилину всім допомагав і на якого можна було завжди покластися», – додав його зять Олексій.
«Сергій був природженим лідером, який вів за собою людей. Командири відгукуються про нього з повагою, як про чесну та сміливу людину. У тих скривавлених окопах Сергій залишив своє життя, свої надії та мрії, залишив для того, щоб життя, надії та мрії лишилися у нас», – зазначили близькі загиблого.
Посмертно Драгомерецький Сергій Антонович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Захисника поховали на кладовищі в селі Вишеньки Київської області.
24 жовтня 2023 року у Великій Побійні, рідному селі Сергія Драгомерецького, на його честь відкрили меморіальну дошку.
У воїна залишилися мама, дружина, дві доньки, рідні, друзі та побратими.
