Олександр народився 5 лютого 1977 року в місті Берестин на Харківщині. Навчався у місцевому ліцеї №4. Опісля вступив до Берестинського аграрно-технічного фахового коледжу, де опанував професію техніка-електрика. У 2019-му здобув ступінь бакалавра у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», а у 2021 році отримав диплом магістра в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти та газу за спеціальністю «гірництво».
У цивільному житті працював бурильником у ГК «Нафтогаз України».
Невіддільною частиною життя Олександра був спорт, і своїм прикладом він надихав друзів, знайомих і всіх навколо приділяти увагу здоров’ю та саморозвитку.
З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр долучився до лав ТрО. Служив на посаді стрільця у 113-й окремій бригаді територіальної оборони.
«Тато був справжнім чоловіком – сильним духом, щирим серцем і незламною вірою в життя. Він був прикладом для багатьох: людиною, яка не лише говорила, а й щодня доводила своїми вчинками, як важливо дбати про себе, бути дисциплінованим і наполегливим.
Найціннішою для нього завжди була родина. Увесь вільний час він присвячував близьким – ми були разом завжди і всюди. Це були теплі прогулянки з собаками, веселі поїздки на велосипедах, подорожі до інших міст, наповнені сміхом і радістю спільних моментів.
Особливими були наші миті на кухні. Ми часто разом готували щось смачненьке – тортики, пиріжки…Це був наш маленький світ, наш особливий вайб, сповнений тепла, затишку й любові. Він залишив по собі не лише спогади – він залишив світло, яке житиме в наших серцях завжди», – розповіла донька Дарина.
Олександра Дробота посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника на Алеї Героїв у рідному Берестині. Його ім’я викарбуване на дошці пошани в центрі міста.
У нього залишилися дружина та донька.
