Олександр народився 18 серпня 1979 року в селищі Стрижавка на Вінниччині. Навчався у місцевому ліцеї №1, потім – у технікумі. Своє життя присвятив військовій справі. Після армії служив у 8-му окремому полку спеціального призначення НГУ, який згодом реорганізували у 14-ту бригаду оперативного призначення імені Івана Богуна.
У 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, одним із перших зустрів ворога на сході України. Брав участь у звільненні будівлі Харківської обласної державної адміністрації. Воював біля Семенівки та Слов’янська на Донеччині.
З першого дня повномасштабного вторгнення Олександр продовжував боронити Україну в лавах НГУ. Обіймав посаду сержанта матеріального забезпечення 3-ї роти 2-го батальйону 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна. Разом із побратимами зупиняв ворога на Київщині. Брав участь у звільненні Бучі, Ірпеня, Бузової, Бородянки, Макарова, Пилиповичів, Ворзеля, Мотижина та Житомирської траси. Потім вирушив на Донеччину.
«Мій чоловік віддав військовій службі 25 років життя», – написала дружина Світлана.
За віддану службу Олександра Дземуха нагородили медаллю «Патріот Вітчизни» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Поховали захисника в селищі Стрижавка на Вінниччині.
У нього залишилися мати, дружина та двоє синів.
