Андрій народився у Миколаєві. Був третім із сімох дітей у родині. Займався футболом і легкою атлетикою. Закінчив музичну школу за класом бандури. Виступав на концертах, брав участь у конкурсах національного рівня.
«Андрійко був обдарованою людиною. З дитинства дуже любив майструвати. Міг зі звичайних речей створити щось дивовижне. Ми всі чекали, що він буде інженером», – розповів батько Олексій.
Після сьомого класу Андрій вступив до Миколаївського морського ліцею імені професора М. Александрова. Продовжив навчання у місцевому Національному університеті кораблебудування. З січня 2020 року працював у компанії «Нова пошта» старшим приймальником. Лиш на два роки зробив перерву, влаштувавшись на СТО автомаляром.
Андрій був небагатослівним, але уважним до людей. Любив робити сюрпризи, турбуватися про інших. Мав лідерські навички. Любив ходити в ліс, їздити на велосипеді, цікавився туризмом. Багато подорожував із дівчиною. Мріяв одружитися, зробити ремонт в квартирі, хотів мати дітей.
У 2023 році Андрій добровільно долучився до 406-ї окремої артилерійської бригади. Воював на Херсонському та Запорізькому напрямках.
«Його кохана Настуся підтримувала Андрія всі ці роки. Постійно приїздила на зустрічі, коли тільки його відводили трохи подалі від нуля. Була весь час поряд по госпіталях. Була із ним до останнього подиху. На жаль, одружитися вони так і не встигли – подали заяву на травень, але в цей час Андрій боровся зі смертю», – розповів батько захисника.
У воїна залишилися батьки, сестри, брати та кохана дівчина.
