Максим народився і жив у Києві. У 1993 році закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище протиповітряної оборони. Згодом здобув юридичну освіту у Київському національному університеті імені Т. Шевченка. У 2013 році почав працював на «Новій пошті» заступником начальника відділу з інформаційної безпеки, а згодом став менеджером систем з інформаційної безпеки відділу інформаційних технологій у «НП Глобал».
Багато читав, захоплювався виноробством, досліджував українські крафтові вина. Любив свого собаку, лабрадора Шерлока, займався його дресируванням. Часто ходив на риболовлю. Декілька років був донором крові для дітей в «Охматдиті». Любив подорожувати та дуже багато гуляв пішки.
Коли почалась повномасштабна війна, Максим одразу пішов записуватися до ТРО. Але через брак вільних місць та зброї до тероборони він так і не потрапив. Тоді чоловік почав допомагати Україні як фахівець із інформаційної безпеки: захищав український інформаційний простір від ворожих ddos-атак та допомагав атакувати ворожу інфраструктуру.
Зрештою в січні 2023 року чоловік таки потрапив до війська. Максим пройшов підготовку та навчання у Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. А потім став командиром інженерно-саперного взводу 22-ї окремої механізованої бригади.
Посмертно офіцера відзначили почесним нагрудним знаком «Комбатанський хрест» та медаллю «За звільнення Кліщіївки – 2023».
«Освічена, порядна та чесна людина. Люблячий тато, чоловік та найкращий друг», – так описала Максима його дружина.
Поховали воїна на Південному кладовищі села Віта-Поштова під Києвом.
Вдома на нього чекали мама Єлизавета Олександрівна, дружина Тетяна і донька Ксенія.
