Валентин народився 18 вересня 1973 року в селі Мельникове Валківського району Харківської області, де минули його дитинство та юність. Згодом сім’я переїхала до села Миколо-Комишувата Берестинського району. Валентин закінчив місцеву школу і пішов на строкову службу.
У мирному житті працював трактористом у ПАОП «Зоря». Створив міцну сім’ю, в якій виростало двоє дітей.
З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Валентин добровільно прибув до військкомату. 26 лютого його зарахували до лав Збройних Сил України. Служив у складі 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади, обіймав посаду навідника піхотного взводу піхотної роти 98-го піхотного батальйону.
«Він щиро любив землеробство, техніку та футбол. Цінував прості радощі життя, був доброзичливою, відповідальною та справедливою людиною. Надійним другом, гарним сусідом, люблячим сином, найкращим батьком і чоловіком. Його поважали і любили односельці», — розповіла дружина Зоя.
Поховали захисника 24 грудня 2023 року в селі Миколо-Комишувата.
Пам’ять Валентина Харченка вшанували стелою на Алеї Слави у Берестині.
У нього залишилися мати, дружина, діти та онук.
