Олександр народився 31 серпня 1990 року в селі Миропілля Сумської області. Коли йому було 14 років, сім’я переїхала до селища Ялта на Донеччині. Після школи хлопець опанував фах електрогазозварника-газорізальника у Маріупольському професійному ліцеї.
«Саша був дуже доброю людиною, завжди допомагав рідним і друзям. Не любив конфліктів, завжди намагався домовитися й знайти компроміс. У мене були непрості стосунки з родиною, тому для мене він був і татом, і мамою, і братом, і чоловіком. У мене запальний характер, але він ніколи не загострював ситуацію. Навпаки, завжди заспокоював мене й був готовий до компромісу. У всіх моїх починаннях Саша мене підтримував. Він дуже любив свою родину, дім і господарство. Разом із батьком, удвох, без сторонньої допомоги, збудували будинок і посадили великий красивий сад», – розповіла дружина Євгенія.
З 2015 року Олександр служив снайпером у складі відділу прикордонної служби «Ялта». Його цінували за відповідальність і готовність виконувати найскладніші завдання. Він неодноразово отримував грамоти та похвальні листи від командування. Також його нагородили медаллю Президента України «За участь в антитерористичній операції».
«Саша дуже любив дітей. У травні 2021 року ми дізналися, що чекаємо на четверту дитину. Він одразу написав рапорт, що не продовжуватиме контракт. Ми вирішили, що він оформить відпустку для догляду за дитиною, завершить ремонт у будинку та впорядкує подвір’я. Я повернулася до роботи одразу після виписки з пологового. Наша донька народилася 6 січня, а вже 17-го Саша звільнився зі служби. 24 січня ми з найменшою донечкою потрапили до лікарні з коронавірусом і провели там два тижні. Саша встиг побути з молодшою донькою трохи більше тижня. Він був найкращим татом: не спав ночами, заколисував малечу, годував її сумішшю й змінював підгузки. Я ніколи не зустрічала таких людей, як він», – сказала дружина.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр знову став на захист країни. Разом із побратимами з 1-го Донецького прикордонного загону обороняв околиці Маріуполя. Тоді прикордонники зупинили групу російських військових, яка намагалася прорватися до міста.
Оборонця поховали в селі Миропілля на Сумщині.
Воїна посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, також йому надали звання майстер-сержанта.
У нього залишилися дружина, четверо доньок і батьки.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
