Федір народився 28 жовтня 1976 року у Миколаєві. Був наймолодшим у родині – мав двох старших сестер. У хлопця з дитинства було загострене відчуття справедливості, не любив, коли когось ображали. Не сприймав обману, брехні та маніпуляції. Завжди був щирим і відвертим.
Вищу освіту Федір здобув у Національному транспортному університеті в Києві. Захоплювався боксом, любив майструвати. Мріяв власноруч побудувати будинок. Друзі згадують, що не було такої справи, якої б Федір не вмів виконати. Йому подобалась будь-яка робота, пов'язана з будівництвом, ремонтом, майструванням. Певний час займався встановленням вікон, згодом виготовляв меблі за власним розрахунком і проєктом.
Федір був активним учасником Революції Гідності. Потім одразу долучився до лав «Азова». У 2016 році вперше зазнав поранення на службі поблизу міста Щастя Луганської області.
«Про цей факт я дізналась лише згодом. Коли він приїхав додому у відпустку, і вже не можна було приховати, що кульгає на одну ногу, а також шрам від поранення. Федір ніколи не жалівся, завжди все у нього було нормально, всього достатньо. Його життєве кредо було «Хто, якщо не я, якщо не я – то хто», – сказала дружина Тетяна.
Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів у Маріуполі. 5 березня дістав множинне поранення. Хрома прооперували.
«Перебував на «Азовсталі». Зв'язку майже не було, спілкуватися не було змоги. Лише зрідка доходили смс. Писав, що багато швів на тілі, порахувати неможливо. Скрутно було і з їжею у хлопців. Якщо харчувалися 1,5 раза на добу, то казав, що це вже вони «нагліють», – розповіла Тетяна.
На світанку 31 березня гелікоптер з шістнадцятьма важкопораненими, серед яких був і Хром, вилетів з «Азовсталі». Невдовзі його збили над тимчасово окупованою територією.
За час служби Федора Хмелевського нагородили медаллю «Захисник Вітчизни», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
«У чоловіка було надзвичайне почуття гумору. Бувало, коли їхали в автомобілі, спеціально зупинялися, щоб пересміятися. Казав, що треба зупинитися, бо так смішно, що не видно дороги. Поруч з ним завжди відчувалася невидима підтримка та опора. Федір буквально огортав впевненістю у всьому», – поділилася дружина.
Прах оборонця Маріуполя знаходиться в колумбарній стіні на Лук’янівському військовому кладовищі в Києві.
У воїна залишилися дружина, донька та сестри.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
