Руслан народився 10 березня 1991 року у селі Ольжине Херсонської області. Закінчив Високопільську середню школу. Опісля навчався в Архангельському професійному аграрному ліцеї за спеціальністю «фермер». Строкову службу проходив в ракетно-артилерійських військах у Мукачеві.
«За характером син був добрим, ввічливим, доброзичливим, відповідальним, завжди всім допомагав, був дружелюбним. Любив займатися спортом, мріяв відкрити власну справу, пов’язану із сільським господарством», – розповіла мати Ірина.
14 серпня 2014 року Руслан добровільно доєднався до війська. Служив у зоні АТО та ООС. Згодом підписав контракт з 36-ю окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Обіймав посаду командира гармати самохідного артилерійського взводу.
На початку повномасштабного вторгнення Зоро був на ротації в Маріуполі.
За роки служби Руслана Гонту нагородили медаллю «Учасник АТО», нагрудними знаками «Ветеран війни» та «За взірцевість у військовій службі» III ступеня. Фотографія морпіха є на Алеї слави у Високопільській селищній громаді.
Поховали оборонця на кладовищі в рідному селі.
У Руслана залишилися батьки, дружина, двоє дітей, сестра та племінники.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
