Сергій Гордій народився 29 лютого 1984 року в селі Бубнів Волинської області. Закінчив місцеву школу, а потім опанував професію муляра в Торчинському професійному ліцеї. У 2006 році одружився та переїхав до міста Стрий на Львівщині. Працював в Україні та за кордоном: робив ремонти й виготовляв корпусні меблі.
Сергій захоплювався риболовлею, тому у війську взяв собі псевдо Короп. Також любив збирати ягоди та гриби, кататися на лижах і колекціонувати старі монети. Цінував активний відпочинок з сім'єю.
Під час повномасштабної війни долучився до Сил оборони та вирушив на фронт. Служив у лавах 103-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду номера обслуги зенітно-кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 65-го батальйону.
«Сергій був людиною, яка завжди вражала своєю рішучістю та щирістю. Він не казав гучних слів, а завжди робив те, що обіцяв. Його любов до гір і риболовлі була відображенням спокою й сили, які він передавав оточуючим. Його ставлення до дружини було прикладом відданості й поваги. Для мене він назавжди залишиться справжнім чоловіком: відважним, турботливим і вірним своїм принципам. Завжди пам'ятатимемо про нього, його подвиг і пронесемо це крізь усе життя», – розповіла сестра дружини Христина.
Сергій Гордій поліг 30 липня 2024 року біля села М'ясожарівка на Луганщині. Він зазнав смертельного поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Захисникові було 40 років.
Поховали воїна на Алеї Слави цвинтаря у Стрию.
У нього залишились мама Любов, дружина Мар'яна, донька Валерія, син Марко та брати з сім’ями.
