Старший солдат Владислав Градецький народився 18 серпня 2001 року в Хмельницькому. Закінчив Вінницьке вище професійне училище Департаменту поліції охорони, а потім навчався заочно на факультеті економіки та управління Хмельницького національного університету. Мріяв про власний бізнес, будинок, сімʼю та дітей. Любив гори.
З початком повномасштабного вторгнення Владислав добровільно став на захист Батьківщини. У серпні 2022 року долучився до територіальної оборони, а згодом приєднався до 8-го окремого полку спеціального призначення ССО імені Князя Ізяслава Мстиславича. Обіймав посаду оператора ССО. Воював на найгарячіших напрямках фронту – у Бахмуті, Часовому Ярі, Вовчанську та Купʼянську. У війську мав псевдо Грек.
«Він завжди йшов туди, де був потрібен найбільше. Сильний, справедливий, щирий – саме таким його запам’ятали всі, хто мав щастя його знати. Навіть у найтемніші часи він залишався людиною з добрим серцем і світлою душею. Умів підтримати, розсмішити, обійняти словами й дати відчуття безпеки. Він мріяв про просте щасливе життя поруч із рідними людьми, про мирне небо та спокійне майбутнє для своєї країни. І за це майбутнє віддав найдорожче. Назавжди в строю. Назавжди в серці. Памʼять про тебе житиме вічно», – написала кохана Катерина.
Владислав Градецький поліг 10 жовтня 2025 року біля села Садове на Харківщині внаслідок прямого влучання ворожого дрона. Йому назавжди 24 роки.
За час служби захисника нагородили орденом «За мужність» III ступеня, а посмертно – орденом «За мужність» II ступеня, нагрудним знаком «Комбатантський хрест» і медаллю «Захиснику України».
Поховали воїна на Алеї Героїв у Хмельницькому.
У нього залишилися мама, брат і кохана дівчина.
