Андрій народився у селі Березинка Закарпатської області. Коли хлопцю було 6 років із родиною переїхав до села Паніванівка на Полтавщині. Після школи вступив до Кременчуцького професійно-технічного училища №7, де опанував фах зварювальника.
У лютому 2020 року уклав контракт зі Збройними Силами України. Служив у Миколаєві у складі 36-ї бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Обіймав посаду техніка реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.
Сестра Крістіна згадує Андрія добрим хлопцем. За сімейними обставинами у дитинстві вони жили нарізно, а подорослішавши, почали більш тісно спілкуватися. Вона каже: брат дуже пишався, що служить в армії. Востаннє вони спілкувалися 24 лютого 2022, коли Андрій по телефону привітав Крістіну з днем народження.
Дружина Віта востаннє мала зв’язок із Андрієм 17 березня 2022. Вона згадує: «Говорив що, дуже важко. Вони сиділи в бункері і там не було зв’язку, але через генератор чоловік все-таки зміг мені зателефонувати. Я запитала про свого брата – чи бачив він його, вони разом були у Маріуполі. Андрій відповів, що бачив (брат Віти, морпіх Павло Скира, загинув 17 березня в Маріуполі – ред.). Остання його фраза: «Я не знаю, чи ми повернемося додому». Після того звʼязок обірвався. Я намагалася звʼязатися з чоловіком через його товариша. Він дізнався, що мій Андрій поїхав у місто на оборону, і сказав, що коли повернеться, то обов’язково передасть, щоб зі мною звʼязався. Але він так і не повернувся».
Згодом товариш по службі написав Віті, що її чоловіка більше немає. Потім їй зателефонували з військової частини і підтвердили цю страшну новину.
Андрій за життя був нагороджений медалями «За відвагу» та «За оборону рідної держави», почесними нагрудними знаками «За взірцевість у військовій службі», «За сумлінну службу» та «За зразкову службу», а посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
Оборонця поховали 26 липня 2022 року на Алеї слави кладовища в селищі Семенівка на Полтавщині.
Вдома на Героя чекали дружина та донька, батьки, сестра.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
