Микола родом з села Олексіївка Харківської області. З дитинства мешкав із батьками у місті Первомайськ. Там навчався у місцевій школі. Згодом здобув фах слюсаря-монтажника-електрозварника у Первомайському СПТУ-29. Одружився. Жив із родиною у місті Вовчанськ. Довгий час працював на приватному підприємстві, яке спеціалізувалося на виготовленні соняшникової олії. Останні роки працював вантажником в компанії «АТБ-маркет». Вільний час любив проводити з онуками та сімʼєю на відпочинку.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік опинився в окупації у Вовчанську. Коли місто звільнили, відразу поїхав до Первомайська та вирушив до військкомату. На початку 2023-го приєднався до лав Національної гвардії України. Був начальником КПП 4-го стрілецького батальйону 15-го окремого Слов’янського полку. Спочатку захищав Харківщину, потім – Луганщину.
«Таких, як мій тато, дуже мало на світі. Був дуже життєрадісним, завжди допомагав людям, мав безліч друзів. Він завжди був доброзичливою, мужньою, доброю, чесною та порядною людиною, завжди йшов назустріч тим, хто потребував допомоги… Попри свій вік пішов боронити нашу державу та давати відсіч усім тим, хто заважає мирним людям жити. Мій тато був для мене всім життям. Дуже важко без нього…» – розповіла Анастасія Митяєва.
Поховали нацгвардійця у рідному селі.
Вдома на Миколу чекали батько, дружина і двоє дітей.
