Юрій Худашов народився 25 грудня 1986 року в селі Тишківка Кіровоградської області. Жив у селищі Верховина на Івано-Франківщині. Навчався в Яблунівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті, а згодом опанував професію зварювальника у вищому професійному училищі. Захоплювався автомобілями – купував їх і ремонтував.
Був учасником Революції Гідності у 2014 році. Там зазнав кульового поранення та переніс кілька операцій. Попри травму руки, у перші дні повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини.
Майже три роки Юрій служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. У 2025 році його перевели до 157-ї окремої механізованої бригади, де обіймав посаду стрільця-снайпера. Брав участь у боях на Харківському, Запорізькому та Донецькому напрямках. Отримував нагороди за відданість військовій службі.
«Псевдо Каспер отримав під час служби у 128-й бригаді. Так його назвали побратими під час штурмів – як досвідченого бійця. У боях цю бригаду називали «володарі посадок»», – розповіла сестра Наталія Юхно.
Юрій Худашов поліг 10 квітня 2025 року біля села Водяне Друге Донецької області внаслідок штурмових дій ворога. Інформація про його загибель підтвердилася через вісім місяців за результатами ДНК-експертизи.
«Юра був дуже простою та світлою людиною. Він ніколи не говорив про свої проблеми, завжди знаходив вихід з будь-якої ситуації. Допомагав кожному, хто цього потребував. Я пам’ятаю його веселим, життєрадісним, чуйним, добрим та мужнім. Коли я запитувала: «Навіщо ти пішов воювати, це ж небезпечно, ти розумієш?», він відповів, що хоче, щоб я вивчилась на вихователя і змогла працювати. Щоб усі ми жили під мирним небом. Він дійсно був людиною з великим серцем: у нього було стільки любові до рідної землі, дому, родини, що він без вагань став на захист країни та обороняв її до останнього подиху. Нам його дуже бракує, він назавжди в нашому серці», – сказала сестра.
Поховали захисника в місті Лебедин на Сумщині.
У нього залишилися мама та три сестри.
