Василь Гинда народився 9 жовтня 1965 року в селі Козівка на Тернопільщині. Закінчив Тернопільське технічне училище за спеціальністю «фрезерувальник», а потім Тернопільський філіал Львівського політехнічного інституту (на 2026 рік – Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя).
У 1980-х роках воював в Афганістані. Згодом працював на багатьох підприємствах. Був майстром на всі руки: міг не лише полагодити побутову техніку, а й зробити ремонт квартири «під ключ». У вільний час любив готувати.
У 2014 році Василь став до лав захисників. Брав участь в АТО/ООС. Спочатку служив у 28-й окремій механізованій бригаді, а з 2016-го – у 44-й окремій артилерійській бригаді.
Під час повномасштабного вторгнення боронив Україну в лавах 44 ОАБр на посаді сержанта з матеріального забезпечення. У 2023 році перевівся до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Служив у роті розвідки.
Звільнився з військової служби в березні 2024-го – через рік після загибелі молодшого сина Валерія, який поліг під час бойового завдання в селищі Хромове Донецької області.
«Після загибелі сина чоловік втратив сенс життя. Він відмовився проходити лікування після поранення та контузії. Була депресія, яка разом із наслідками контузії призвела до смерті», – сказала дружина Тетяна.
59-річний захисник Василь Гинда на псевдо Гаринич помер 15 квітня 2025 року в Тернополі.
«Він був люблячим, турботливим чоловіком та батьком, доброю та щирою людиною. Любив тварин і часто рятував їх на бойових позиціях», – розповіла дружина.
За службу оборонця нагородили медаллю «Учасник АТО», відзнаками «За участь в антитерористичній операції» та «Окрема артилерійська бригада», орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Також бійцю надали звання «Почесний громадянин Тернополя».
Поховали захисника в рідному селі Козівка біля батька та молодшого брата.
У нього залишилися дружина Тетяна, син Євген, мама Марія та брат Михайло.
