Олег народився 18 квітня 1993 року в селі Росоша Вінницької області. Закінчив аграрний університет і продовжив навчання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
«Олег був не лише висококваліфікованим офіцером, але й людиною багатогранних інтересів. Багато читав, вивчав історію України та скандинавську міфологію. Його пам’ятають як розумного, успішного, активного, красивого юнака, який завжди був прикладом для інших», – сказав кум Владислав.
«Життя Олега – це не просто військова служба чи виконання обовʼязку. Це історія про силу, гідність і любов. Він не боявся важких доріг, не тікав від відповідальності, йшов туди, де було найнебезпечніше. Він ковтав страх і йшов вперед, бо знав, що вдома чекають ті, заради кого варто триматися. Він був людиною світла, чесним, розумним, ніжним і справжнім. Він вмів любити – сильно, глибоко, без слів…
І хоч більше не поряд, він не зник. Він живе в нашій памʼяті, в нашій любові, у вдячності, яку не забере час. Говорити про нього – це не біль, це честь. Бо такі, як він, не минають. Вони залишаються назавжди. У кожному, хто знав. У кожному, хто памʼятає. Він був тим, кого не забуваєш ні на мить.
Олег не терпів фальші, завжди стояв за правду, навіть якщо це було незручно. Справедливість для нього була не теорією, а дією. Він не мовчав, коли інші відводили очі», – написала рідна сестра Тетяна.
За роки служби Олега відзначили медаллю «Ветеран війни – учасник бойових дій», нагрудними знаками «За мужність в охороні державного кордону України», «Відмінний прикордонник», нагородою «Третій прикордонний загін ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса». А вже посмертно – «Хрестом Героя» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в рідному селі.
У нього залишилися батьки, сестра, племінник і похресник.
