Сергій народився у місті Первомайськ Миколаївської області. Жив у Києві. Працював керівником відділу компанії. У вільний час любив читати книги, пити смачну каву і спілкуватися з близькими.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік пішов добровольцем у територіальну оборону. Служив у 244-му окремому батальйоні 112-ї бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Був сапером і командиром відділення в інженерно-саперному взводі. За час служби був нагороджений Подякою «за вагомий особистий внесок у зміцненні обороноздатності Києва, зразкове виконання обовʼязків і високий професіоналізм». Брав участь у визволенні Київщини. Згодом їхній підрозділ перевели на Харківщину, де Сергій займався розмінуванням. Після ротації вирушили на Луганщину.
«Сергій був дуже розумною, начитаною людиною. Завжди відповідальний і чесний. Завжди з посмішкою і частинкою чорного гумору. Закритий в собі, але без зайвих питань йшов на допомогу іншим. Умів вислухати, підтримати, дати гарну пораду. Любив поспілкуватися на філософські теми. Знав чого прагне і впевнено йшов до своїх цілей і мрій. Питаючи, чому прийняв рішення піти захищати країну, відповідав: «Якщо не я, то хто? Не можу я сидіти, ховатися десь, коли йде війна. Я можу застосувати свої знання і допомогти для перемоги», – розповіла кохана загиблого Анастасія.
Поховали воїна у рідному місті Первомайську.
У Сергія залишилися батьки, молодший брат і дружина.
