Олександр народився 7 жовтня 1980 року в селі Велика Глумча Ємільчинського району Житомирщини. Навчався у Вільшанській загальноосвітній школі в Дворічанському районі Харківщини. Жив у обласному центрі. Спочатку опанував спеціальність «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд» у машинобудівному коледжі, а потім закінчив Харківський інститут фінансів Київського національного торговельно-економічного університету за фахом «Фінанси і кредит».
З 2005 року працював у АТ«Українські енергетичні машини» (раніше – «Турбоатом»), де пройшов шлях від учня токаря до начальника дільниці гідротурбінного цеху № 83.
Любив спорт, цікавився автомобілями та мотоциклами. У 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, долучився до війська. Брав участь в АТО/ООС.
Під час повномасштабного вторгнення Олександр боронив Україну в лавах 123-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади територіальної оборони. Обіймав посаду головного сержанта батальйону. Побратими між собою називали його «воїн із усмішкою».
За роки служби Олександра Яценка відзначили численними нагородами: відзнаками «За службу державі», «За вірну службу» ІІІ ступеня, «За оборону України», «Хрест бойового братерства», медалями «За вірність присязі», «Захиснику Вітчизни» та «За оборону Щастя». А вже посмертно – почесною відзнакою «Слобожанська слава».
Поховали захисника на 18-му кладовищі в Харкові.
У нього залишилися дружина та двоє синів.
