Анатолій народився 12 грудня 1991 року в Миколаєві. Закінчив місцевий професійний машинобудівний ліцей. Ппрацював у будівельній сфері.
Під час повномасштабного вторгнення, з 2023 року, Анатолій служив у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Він був ініціативним, дисциплінованим, стійким, глибоко розумів тактичну ситуацію тавмів ухвалювати обґрунтовані рішення під вогневим тиском. Допоміг зірвати наступ противника. Двічі проходив курси підвищення кваліфікації у Великій Британії.
Анатолій брав участь в обороні села Кринки Херсонської області, де навесні 2024-го зазнав серйозного осколкового поранення. Побратими зробили все можливе, щоб його врятувати й доставити на правий берег Херсона. Після лікування Шуртрий знов повернувся у стрій.
«Ми пам’ятаємо його щирим, справедливим і завжди усміхненим. Він з повагою ставився до товаришів. Вмів підтримати в будь-якій ситуації», – сказали побратими.
«Його вічний спокій – мій вічний біль. Коли коханого не стало, я наче опинилась одна посеред планети, рухнула моя стіна, опора та підтримка. Сумую за тобою від того місця, де перебуваю, до того місця, де перебуваєш ти», – написала дружина Марія.
Анатолія Іщенка нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника у рідному Миколаєві поруч із батьком, як він і просив.
У нього залишились дружина і син.
