Анатолій народився і жив у місті Нікополь Дніпропетровської області. Навчався у середній школі №9, відвідував театральний гурток «Дебют». У 2011 році закінчив Нікопольський фаховий коледж Дніпропетровського державного аграрного університету за спеціальністю «Механізація сільського господарства». Любив життя, тварин, птахів. У 2014 році влаштувався у компанію «Інтерпайп Ніко Тьюб» стропальником. Іноді заміняв бригадира. У 2016-му був призваний на строкову службу, після демобілізації повернувся на підприємство і працював у ТПЦ-7 на ділянці «Кри-Дан». Колеги пам’ятають його як чуйного та доброзичливого хлопця, відповідального працівника.
Під час повномасштабного російського вторгнення Анатолій пішов захищати Батьківщину, приєднався до ЗСУ. Службу проходив у 53-ій окремій механізованій бригаді імені князя Владимира Мономаха. Був стрільцем-снайпером. У складі підрозділу боронив східний напрямок фронту.
«Він був дуже відповідальним на роботі. Про нього досі згадують колеги – як про чемну людину, адже ніколи нікого не ображав. Знаходив вихід із будь-якої ситуації. Працював у три зміни. 22 лютого 2022 року у нього був ювілей 30 років, він ще тоді був у відпустці, а 24 лютого вранці принесли повістку. Він після відпустки мав піти на підвищення кваліфікації на різьбяра, проте так і не судилося…» – розповіла мама полеглого воїна Лариса Михайлівна.
Поховали Героя у рідному місті.
Вдома на Анатолія чекала любляча мама.
