Данило народився 21 жовтня 2002 року в селі Лозуватка Дніпропетровської області. Жив у Кривому Розі.

«Ще змалку Данило проявляв особливий інтерес до всього, що було пов’язане з військовою справою: улюбленими іграшками були пістолети, автомати та солдатики. З 14 років Данило відвідував громадські організації та секції, де навчали тактиці, домедичній допомозі та військовій підготовці. Він прагнув знати більше, розуміти глибше, вміти краще», – розповіла мама захисника Ольга. 

Після школи Данило вступив до Криворізького ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом – пішов служити за контрактом до Національної гвардії України, обравши шлях сапера. Заочно навчався на третьому курсі Криворізького МАУП.

Початок повномасштабного вторгнення зустрів під час ротації у Вугледарі. Данило був відважним і рішучим воїном. Брав участь у звільненні Херсонщини.

«Після ротації Данило пережив страшну звістку – загибель батька, підполковника Кандиби Сергія Михайловича, Героя України. За моїм проханням, син тимчасово залишив службу, та намагався знайти себе у цивільному житті. Але навіть тоді його серце залишалося на війні. Він шив військове спорядження, а пізніше зайнявся гуманітарним розмінуванням», – сказала мати.

У 2024 році Данило долучився до спецпідрозділу «First Line» у складі «Спецпідрозділу Тимура» ГУР МО України. Саме там він розкрився як сапер, як воїн, як лідер. Брав участь у багатьох спецопераціях: висадці на Кінбурнській косі, операції на Вовчанському агрегатному заводі, обороні Покровська та Сумщини, Куп’янській операції та інших.

«Данило назавжди в наших серцях. Його життя, хоч і коротке, стало шляхом служіння – безперервного, свідомого, добровільного. У ньому поєднувалися мудрість і зрілість, притаманні людям значно старшим, та водночас – світло, доброта і любов до ближніх. Він умів об’єднувати людей, знаходити слова підтримки й дарувати надію навіть у найтемніші часи. Він був сином України, справжнім воїном світла, і водночас – ніжним, добрим, щирим хлопцем, який умів любити й дарувати тепло. У його очах завжди жила любов до життя й до рідних. Він жив так, щоб залишити після себе світло», – написала мати Ольга.

Поховали воїна у Кривому Розі. 

Данила нагородили медаллю «Учасник бойових дій». У парку Щастя встановили пам’ятну локацію – авторську ковану гойдалку із зображенням грача.

У нього залишилися мама Ольга і старший брат Іван.