Володимир народився в селищі Володарка Київської області. Закінчив загальноосвітню школу №2 та Ржищівський індустріально-педагогічний фаховий коледж, де здобув фах газоелектрозварювальника, майстра виробничого навчання. У вільний час любив читати. Пройшов строкову службу в Державній прикордонній службі України на посаді кінолога. Звільнився наприкінці 2021 року. Розпочати цивільну кар’єру він так і не встиг.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, хлопець вирушив захищати Україну у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Обіймав посаду стрільця-зенітника зенітного ракетного взводу стрілецького батальйону.
У квітні 2022-го сержант Карпенко В.В. був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Ми познайомились на блокпосту, де разом несли службу. Я з лав Національної Поліції, Володимир – із ЗСУ. Світлішої людини я не зустрічала. І ніколи не забуду його слів “Хто, якщо не ми, хто ж буде захищати рідну землю”... Він так любив життя, скільки мав планів, мрій... так не вистачає його підтримки», – розповіла товаришка воїна Юлія Дарчук.
«Мій дядько був розумним, добрим, завжди був за справедливість. Був патріотом своєї країни, добре знався на історії. Був найкращим другом, завжди давав хороші поради», – додала племінниця Анастасія Саганець.
Поховали юного захисника у рідному селищі Володарка на Київщині.
Вдома на Володимира чекали мама, вітчим та брати.
