Дмитро народився в селі Морозовичі Волинської області. Проживав у сусідньому селі Мишів. Здобув фах електрозварювальника у Нововолинському професійно-технічному училищі №11. Працював на будівництвах. Дуже любив тварин, особливо собак. У вільний час любив рибалити та грати у футбол.
У перші дні повномасштабної війни Дмитро приєднався до лав тероборони. Згодом отримав повістку і став бійцем 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила ЗСУ. Разом із побратимами виконував бойові завдання на передовій.
«Діма був добрим, люблячим сином, вірним другом, патріотом своєї Батьківщини. Він дуже спішив жити, хотів усім допомогти, все встигнути, ніби відчував. Все говорив: «А хто, як не я, піде наших мам захищати?», – написала мати Наталія.
«Діма був дуже веселим, добрим, щирим, ніколи нікому не відмовляв та завжди намагався всім допомогти. Коли його забирали в Бахмут, він ще нас всіх заспокоював і казав, що обов'язково повернеться. Та повернувся не так, як ми чекали. Він дуже хотів створити власну сім'ю. Та не судилося», – розповіла кохана захисника Ольга.
«Уся громада в цей гіркий час висловлює щирі співчуття батькам та рідним, усім родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті нашого земляка та Героя – Дмитра Катана – та розділяє їхнє горе. Світла пам’ять Герою!» – зазначили в Іваничівській селищній раді.
Поховали воїна у рідному селі.
Герой мав велику і дружню родину: батьків, двох сестер і брата, бабусю, дядьків, племінників, а ще – кохану дівчину, з якою хотів одружитись.
