Роман Катенкарь народився 10 червня 1993 року в селі Куцівка на Черкащині. Опанував спеціальність «Художня обробка деревини» в Черкаському художньо-технічному коледжі. Згодом навчався на кафедрі художнього металу Львівської національної академії мистецтв.
Мав хист до малювання та ковальства, проте перервав навчання через призов на строкову службу. У цивільному житті працював у ТОВ «Альфа-Агро» КВГ у рідному селі. Захоплювався грою на гітарі та добре розумівся на комп’ютерних технологіях.
«Роман був дуже товариським і відповідальним. Його поважали і старші, і молодші. Мав багато друзів не лише в рідному селі, а й за його межами. На початку повномасштабного вторгнення у нього був підписаний контракт зі Смілянсько-Кам'янським військкоматом. А потім сказав мені, що їде у відрядження, а сам приєднався до 3-ї штурмової бригади. Згодом уже написав: «Мамо, пробачте мене і зрозумійте. Мені соромно дивитися людям в очі». І як би боляче не було, хочу сказати, що він зробив правильний вибір. І він дуже цим пишався», – розповіла мама Валентина.
У 3-й окремій штурмовій бригаді він служив водієм-механіком 1-го самохідного артилерійського дивізіону «Команда Постріл». Мав псевдо Художнік.
Старший солдат Роман Катенкарь поліг 13 березня 2025 року біля села Червоний Став на Харківщині внаслідок прямого влучання ворожого FPV-дрона на оптоволокні. Захисникові назавжди 31 рік.
«Він був і є найкращим братом, сином, онуком і дядьком. Не міг стояти осторонь, коли ворог прийшов в Україну. Віддав за неї життя. Ми пишаємося ним і кожним Героєм», – написала сестра Марина.
За час служби Романа нагородили почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» і бригадним коїном, а посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника у рідному селі Куцівка.
У нього залишилися батьки, сестра та велика родина.
