Анатолій родом із села Комарівка Черкаської області. Жив у селищі Катеринопіль рідної області. Закінчив Богуславське професійно-технічне училище, здобув фах майстра взуття. Працював на будівництві, останнє місце роботи у мирному житті – МХП «Катеринопільський елеватор».
Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до лав Збройних Сил України, щоб захищати свою країну та близьких від ворога. Проходив службу в 115-ій окремій механізованій бригаді. Був старшим оператором протитанкового відділення.
«Анатолій був справжнім патріотом, мужнім і хоробрим воїном, коханим чоловіком і батьком та вірним другом», – зазначила його дружина.
«Ми знайомі більше десяти років, дружимо сім'ями. До військкомату в перші дні війни Анатолій та мій чоловік пішли разом, ні хвилини не вагаючись. Анатолій – справжній Герой, вдома залишив доньку з вадою серця. Та все ж не лише це тільки є проблемою на серці дитини. Найбільший рубець не від хірургічного втручання, а від смерті тата, який був для неї ідеалом. Толя був неконфліктною людиною з дуже гарним характером. Нам всім його не вистачає. Побратими його поважали. Попри те, що на фронті пробули разом лише 2 місяці, зараз вони за першої можливості у відпустці приїжджають до нього на кладовище. Вічна пам'ять мужньому захиснику України», – розповіла подруга родини Ірина Засунько.
Поховали Анатолія на Студінському кладовищі у Катеринополі на Черкащині. У селищі на честь захисника перейменували провулок Короленка.
Вдома на нього чекали дружина Ірина, донька Каріна, пасинок Владислав, інші рідні, друзі та близькі.
