Василь народився 20 грудня 1987 року в місті Шостка Сумської області. Закінчив 9 класів місцевої школи № 7. Потім опанував фах муляра-штукатура та лицювальника-плиточника у Шосткинському вищому професійному училищі (раніше – професійно-технічне училище №19). Любив майструвати й поратися по господарству.
«Василь дуже любив Полтавщину, бо там проводив канікули в дідуся та бабусі. Він був добрим і роботящим, завжди готовим допомогти. Обожнював собак», – розповіла мама Світлана.
У 2006–2009 роках служив за контрактом в роті охорони у Чугуєві. У березні 2010 року перевівся до 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (зараз – 95-та окрема десантно-штурмова бригада). Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника. Брав участь у міжнародних військових навчаннях «Rapid Trident 2010». З квітня 2014 року виконував бойові завдання в зоні АТО.
«Василь був неймовірною людиною. Добрим, харизматичним, гарним, з очима янгола. Завжди прийде на допомогу, завжди знайде час зателефонувати. Відкритий, чесний, справжній», – додала сестра дружини Ольга Герасіна.
У день загибелі Василь встиг привітати дружину Анну з річницею одруження.
Поховали воїна на Лазарівському кладовищі в рідній Шостці.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» III ступеня, відзнакою «За участь в антитерористичній операції», знаком народної пошани Хрестом Архистратига Михаїла «За відвагу», орденом «За мужність і відвагу» та почесною відзнакою Шосткинської міської ради.
У Шостці на будинку, де виріс захисник, а також на фасадах школи та училища, де він навчався, відкрили меморіальні дошки на його честь.
У нього залишилися мама, дружина та двоюрідні брати.
