Матрос Вадим Кононенко народився 10 липня 1999 року в Херсоні. Навчався на факультеті фізичного виховання та спорту Херсонського державного університету. З дитинства любив спорт: займався футболом, став чемпіоном України з туризму, мав звання кандидата у майстри спорту. Певний час працював тренером у центрі туризму та суддею на змаганнях.
Повномасштабне вторгнення зустрів у рідному місті. Пережив обшуки окупаційної влади, після чого, не маючи водійського посвідчення, вивіз дружину та її рідних. Після звільнення Херсона повернувся і став рятувальником. Коли ворог підірвав Каховську ГЕС, попри обстріли, рятував людей.
Згодом Вадим долучився до 426-го окремого полку безпілотних систем у складі 30-го корпусу морської піхоти. Отримав псевдо MIL.
«Він був рішучим, сміливим, справедливим і дуже веселим. Завжди міг підібрати потрібні слова, підтримати й обов’язково додати якийсь жарт. У ньому поєднувалися сила, неймовірна впевненість і якась легкість. Поруч із ним я не боялася нічого, навіть коли приїжджала в Херсон. Якщо я хвилювалася, він просто усміхався і казав, що все буде добре. І я вірила», – розповіла дружина Анна.
24 квітня 2026 року Вадим Кононенко поліг у рідному Херсоні від удару ворожого FPV-дрона. Йому навіки 26.
Поховали оборонця в Миколаєві.
У нього залишилися дружина Анна, батько Анатолій, бабуся Тетяна та двоюрідні сестри Карина й Аліна.
