Микола народився у селі Пугачівка Рівненської області. Опанував професію інженера-гідротехніка у Національному університеті водного господарства та природокористування. Останні кілька років до повномасштабного вторгнення жив за кордоном та працював на будівництві. Любив ходити в гори, подорожувати, читати книги – особливо фентезі.
У перші дні повномасштабної війни Микола повернувся з Польщі, щоб стати на захист своєї країни від російських окупантів. Служив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Обіймав посаду командира гранатомета гранатометного розрахунку протитанкового взводу. Улітку 2022 року отримав поранення, після одужання повернувся до виконання своїх обов'язків.
Захисника відзначили нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» І ступеня та медаллю «За поранення».
«Брат був хорошою, мужньою, доброю, сміливою та відважною людиною, відповідальним командиром, надійним побратимом. Його щира усмішка була його візитівкою. Таким, усміхненим, ми його і пам'ятатимемо. Ми пишаємося ним, хоч і надзвичайно боляче від усвідомлення того, що він більше ніколи не подарує свої міцні обійми», – розповіла рідна сестра воїна Тетяна.
Поховали Миколу у рідному селі.
У нього залишилися батьки, сестри та кохана дівчина.
