Петро народився у селі Вишневе Сумської області. Закінчив Білківську загальноосвітню школу l-lll ступенів. Потім здобув професії муляра, пічника, лицювальника-плиточника у Тростянецькому професійному ліцеї. У мирному житті працював будівельником. У вільний час любив рибалити, бути із дітьми або друзями.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік працював у Києві. У перші дні вторгнення він приєднався до місцевої тероборони. Згодом був мобілізований до Збройних Сил України. Службу проходив у 79-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Обіймав посаду командира відділення інженерно-саперного взводу. Разом із побратимами боронив Донеччину.
«Я завжди піклувалась про молодшого братика, няньчила з пелюшок і в дорослому житті завжди була поруч, підтримувала. Він – чудова людина і найкращий братик. Завжди намагався всім прийти на допомогу. Людина з добрим і щирим серцем, мужній, справедливий», – розповіла рідна сестра загиблого Галина Маковська.
Посмертно молодший сержант Кубарич Петро Іванович нагороджений орденом «За мужність» lll ступеня.
Поховали захисника в рідному селі.
У Петра залишилися мама, донька, син, брати і сестри.
