Олександр народився у селищі Поліське Київської області. У 1984 році закінчив Чорнобильську середню школу №2, а згодом вступив до Київського професійно-технічного училища №41, де опанував фах електрика. Мати захисника Інна Мефодіївна розповіла, що син прагнув допомагати їй у всьому, вчитися чогось нового та мав неабиякий хист до ремонту велосипедів, мотоциклів, автомобілів. У 1986 році потрапив на строкову службу, служив в одному із будівельних загонів. Після демобілізації продовжив розвиватися у своїй улюбленій справі. Його хобі був велоспорт: будь-який велосипед міг розібрати та скласти знову, часто створював власні зразки. Хотів подорожувати Україною на велосипеді і поступово втілював цю мрію у життя. Товариші згадують, що Олександр мав плани об’їздити всі цікаві місцини, а першою на черзі після війни була Лиса гора в Іллінецькому районі на Вінниччині.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр був одним із перших, хто взяв до рук зброю, та вже 26 лютого 2022 року став до лав однієї з авіаційних бригад Повітряних Сил ЗСУ. Обіймав посаду стрільця.
Побратими називали Олександра «ходячою енциклопедію» за високий рівень обізнаності у різних питаннях. До нього часто зверталися за допомогою. Жодного разу нікому не відмовив.
«Він – герой... Спокійний і розважливий, працював головою. Переймався за сім’ю та допомагав усім, хто цього потребував. Вірно й віддано виконував свій обов’язок перед державою… Говорив мені: «Я тривалий час уже на службі. Кого я захистив? Кого? Хочу прогнати цих клятих росіян з нашої землі, я прагну внести свій вклад у нашу Перемогу. Тоді у мене буде на душі спокійно, от тоді я приїду до тебе», – розповіла мама загиблого.
Поховали захисника 13 квітня 2023 року в селі Лісові Гринівці Хмельницької області.
В Олександра залишилися мама, дві сестри та племінники.
