Юрій народився і проживав у селі Судилків Хмельницької області. Закінчив місцеву школу. Згодом – Грицівське вище професійне училище №38. У рідно­му се­лі зус­трів свою дру­жи­ну Те­тя­ну, з якою про­жи­ли разом 26 ро­ків.

Вій­сько­ву служ­бу роз­по­чав 17 січ­ня 2001 ро­ку. За цей час чоловік прой­шов дов­гий вій­сько­вий шлях від мо­ло­до­го сол­да­та на по­са­ді во­дія до зас­тупни­ка на­чаль­ни­ка об­слу­ги-стар­шо­го опе­ра­то­ра. Став од­ним із кра­щих фа­хів­ців 11-го зенітного ракетного пол­ку Повітряних сил ЗСУ.

Після початку російсько-української війни 2014 року Юрій мав 8 ротацій для виконання бойових завдань на території АТО/ ООС. Був неодноразово на­го­род­же­ний ба­гать­ма на­го­ро­да­ми та грамотами за сумлінну служ­бу.

«Мій папа для мене був підтримкою і гордістю. Папа завжди був веселим і турботливим, прикладом для наслідування. Завжди міг підставити своє плече», – розповіла донька Альона.

«З 2014 року Юрій захищав кордони рідної землі на Сході країни, додому приїздив тільки на ротації. Вірний присязі, хоробрий, відважний захисник, надійний побратим і товариш, люблячий син, брат, чоловік та батько», – зазначили у Судилівській громаді.

Посмертно старший сержант Кукуєв Юрій нагороджений орденом «За мужність» lll ступеня.

Поховали захисника у рідному селі.

У Юрія залишилися мама, дружина, троє дітей та онуки.