Віталій народився 28 вересня 1992 року в місті Коломия Івано-Франківської області. Навчався у Воскресінцівській школі. Потім вступив до Прикарпатського військово-спортивного ліцею. В професійно-технічному училищі опановував столярну справу. Після навчання його призвали на строкову службу. Після демобілізації працював за кордоном на будівництві, певний час – у службі таксі в рідному місті. Змалку любив риболовлю, цікавився автомобілями й умів їх ремонтувати. Був товариським, легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів.
Під час Революції Гідності Віталій приєднався до національно-визвольного руху «Правий сектор». У 2014–2015 роках у складі добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» брав участь в АТО.
З початком повномасштабної війни став до лав добровольчого батальйону «Сонечко» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Разом із побратимами боронив Київщину.
«Віталік – людина з великим серцем, щирою усмішкою і невичерпним почуттям гумору. Він завжди знаходив слова, щоб підбадьорити, пожартувати, підтримати. Його присутність була світлом для друзів, опорою для рідних. Діти його любили – бо він щиро любив їх, розумів, вмів розсмішити і захопити. І так само – тварини. Він не міг пройти повз безпритульного собаку чи кота: завжди підгодує, допоможе, приголубить. У нього було добре серце. Віталік мав багато друзів – бо вмів бути справжнім другом. І завжди, коли хтось звертався по допомогу, – він не вагався. Не шукав причин, щоб відмовити, а знаходив спосіб, щоб допомогти. Він мріяв про прості, але такі важливі речі – хотів створити сім’ю, дім, у якому б панувала любов. Він вірив у добро і сам був його джерелом. Його вже немає з нами… Але він залишився у наших спогадах, у наших серцях, у добрих справах, які ми пам’ятаємо. Вічна пам’ять і щира вдячність за те, що Віталік був з нами», – написала сестра Уляна Захарук.
Віталія Кулінича відзначили почесною медаллю «Українському добровольцю», відзнакою «Боєць/ветеран ДУК ПС 2014», медаллю ГУР «За бойові заслуги», орденом Івана Сірка ІІ ступеня, медаллю «Лицарський Хрест УДА». Також йому надали звання «Почесний громадянин міста Коломиї».
На честь Віталія Кулінича перейменували вулицю в селі Воскресінці Івано-Франківської. На фасадах ліцею та училища, де він навчався, відкрили пам’ятні дошки. У селі Забуччя на Київщині встановили знак на честь восьми полеглих тут воїнів, серед яких був і Віталій. У 2025 році його ім’я викарбували на стелі Меморіалу борцям за незалежність України у Воскресінцях.
Поховали воїна в селі Грушів Івано-Франківської області.
У нього залишилися батько, сестра та кохана дівчина.
