Солдат Михайло Кузьмін народився 22 жовтня 1996 року у селі Рудники на Івано-Франківщині. Навчався у місцевій школі, яку закінчив зі срібною медаллю. Любив математику. Потім вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на факультет комп'ютерної інженерії та здобув ступінь магістра. 

З грудня 2018 року працював старшим продавцем-консультантом у відділі техніки магазину «Епіцентр» у Чернівцях. За словами рідних, був життєрадісним, завжди прагнув розвиватися та досягати більшого. Користувався повагою колег. На дозвіллі любив рибалити та збирати гриби.  

З липня 2023 року Михайло захищав Україну у складі 141-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду оператора FPV-дронів.  

«Мій син був світлом, яке наповнювало моє життя сенсом. Він був тим, ким може пишатися кожна мати: привітний, чесний, добрий, щирий, відважний, завжди готовий прийти на допомогу. У нього було велике серце. Я завжди захоплювалася його рішучістю, його силою духу. Навіть у найважчі хвилини він не дозволяв собі скаржитися. Коли дзвонив з фронту, його голос був спокійним і впевненим: «Все добре, не хвилюйтеся за мене». А я, почувши сина, молилася, щоб це було не востаннє. Кожен дзвінок був як подих свіжого повітря. Я чула його голос і на хвилинку могла повірити, що все добре, що небезпека далеко. Я ніколи не забуду той день, 20 липня 2024 року, коли він прийшов у відпустку. Я побачила його такого дорослого, змужнілого, з легкою усмішкою на обличчі, хоча очі були серйозними. У ті дні він багато жартував, розповідав про свої плани на майбутнє, говорив, як багато значить підтримка. Ця відпустка була короткою. Я його проводжала і думала, що обов'язково чекатиму знову і знову. Я чекаю його досі, хоча знаю, що він вже не прийде. Його останній приїзд назавжди залишиться як найсвітліший і найболючіший спогад», – розповіла мама захисника Леся.

Михайло поліг 14 вересня 2024 року біля селища Балабине Запорізької області. Під час бойового завдання зазнав мінно-вибухових поранень. Воїну назавжди 27.

Михайло Кузьмін отримав статус учасника бойових дій, медалі «Ветеран війни» та «За заслуги перед громадою» (посмертно). 

Поховали оборонця в рідному селі. 

У нього залишилися мама і брат.