Тарас народився у родині військовослужбовця в Тернополі. Питання майбутнього фаху вирішив ще в дитинстві – пішов стопами батька. Після Тернопільської загальноосвітньої школи №11 закінчив Коропецький інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою. Потім вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.
Після випуску в 2021 році молодий офіцер потрапив на службу до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Був командиром взводу. Того ж року поїхав на війну, виконував бойові завдання на території ООС. Брав участь у боях на Луганщині.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення Тарас разом із побратимами захищав від окупантів рідну країну. На початку березня з ним двічі зникав зв’язок. І другий раз став останнім.
«Він зник безвісти 11 березня, на шістнадцятий день від початку вторгнення. Хто б міг подумати, що це був день його загибелі. Лень Тарас – учень нашої школи, сміливий і талановитий військовий, який у 2021 році перебував у гарячій точці під Луганськом, неймовірний друг, перспективний і життєрадісний хлопець, в якого все життя було попереду. Наприкінці відпустки, перед початком вторгнення, його терміново викликали на позиції. Прикріплені фото стали останньою згадкою про Тараса живого. Я була впевнена, що він повернеться, так і сказала, що ми не прощаємось, обов‘язково побачимося. Ти назавжди в нашому серці, Тарасе, наш Герою. Любимо і будемо любити», – написала подруга Юлія Ізюмська.
«Дуже шкода, що гинуть такі молоді люди. Проклята війна», – зазначив батько загиблого Іван.
Поховали Тараса у Романовому Селі на Тернопільщині. Посмертно він став почесним громадянином міста Тернопіль.
Вдома на нього чекали батьки.
