Ігор народився 19 лютого 1989 року в селі Перемога Глухівського району Сумської області. Навчався у Баницькому навчально-виховному комплексі. З дитинства співав у шкільному хорі, виступав на сільській сцені, любив спорт. Брав участь у районних спартакіадах із футболу та грав у баскетбольній команді.
У 2006 році поїхав працювати до Києва. Згодом повернувся на Сумщину, працював у ТОВ «Глухівський кар’єр кварцитів» та на автомагістралі «Північ» у Сумах. На дозвіллі долучався до спортивного життя Глухівської громади.
У серпні 2022 року Ігор добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Служив розвідником у 81-й окремій аеромобільній бригаді, воював на Луганському та Донецькому напрямках. За словами близьких, він неодноразово рятував побратимів.
Ігор мав близькі й довірливі стосунки з мамою. Навіть на фронті знаходив можливість щоранку надсилати голосові повідомлення зі словами любові та підтримки.
«Він завжди мені писав: «Мамо, доброго ранку. Я тебе люблю». Знаєте, деякі діти соромляться сказати мамі, що люблять її. А моє дитя – ніколи. Він не соромився…», – розповіла мати Тетяна Мащенко.
Після втрати сина мати втілила його мрію – переїхала жити до Глухова, міста, яке він любив.
Захисника нагородили відзнакою Міністерства оборони України «За поранення», а посмертно – нагрудними знаками «Знак пошани», «За військову доблесть» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Ігоря Ляшенка в селі Баничі.
У нього залишилися мати і син.
