Денис народився 9 березня 1979 року в Херсоні. З дитинства мав загострене почуття справедливості, був самостійним і захищав слабших. З 14 років займався спортом. Був дворазовим чемпіоном України з бодібілдингу.
Після школи навчався у Херсонському економічно-правовому інституті, а у 2001 році закінчив Академію праці та соціальних відносин і туризму у Києві. Опісля Денис повернувся до Херсона та заснував ТОВ «Юридичне агентство «Дерн, Лошкарьов та партнери», був третейським суддею. Також очолював апеляційний комітет Херсонської обласної федерації футболу та «Українську військову організацію Херсонщини».
«Пропустити тренування – то була катастрофа світового масштабу. Років до 30 десь він виступав на змаганнях майже щороку, а іноді й двічі на рік. Це був спосіб його життя», – розповіла дружина Анна.
Денис був активним учасником Революції гідності. Власною автівкою возив людей на Майдан до Києва. Разом із Русланом Сторчеусом заснував херсонську «Самооборону».
У лютому 2015-го Денис підписав контракт із НГУ. Був командиром взводу снайперів батальйону спецпризначення «Донбас» 15-го окремого полку Нацгвардії України.
«Він завжди відстоював інтереси простих солдатів перед керівництвом, коли були проблеми. Ніколи не боявся відстоювати свою точку зору, коли вважав, що так буде правильніше», – додала дружина.
За словами матері воїна Наталі Лошкарьової, її син допоміг 26-ти побратимам отримати статус «Учасник бойових дій».
Денис обіцяв дружині приїхати додому 17 грудня, щоб привітати її з днем народження, але 15 грудня загинув.
Оборонця нагородили медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України», відзнакою «За оборону Маріуполя», а посмертно – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
«Тато був дуже добрим, мужнім, сильним, дуже близькою людиною, яку я хотів бачити кожного дня», – написав син Роман.
Захисника поховали в Херсоні.
У нього залишилися батьки, сестра, дружина, два сини, донька.
У жовтні 2019 року на честь воїна назвали сквер, а за рік на фасаді гімназії №16 відкрили меморіальну дошку.
