Іван народився 23 січня 1990 року в селі Голгоча Тернопільської області. Закінчив Тернопільський центр професійно-технічної освіти №1, де опанував професію слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування. Працював водієм-експедитором на підприємстві «Федик».
У 2014 році Іван одружився. Жив у Івано-Франківську. Важко працював, щоб облаштувати дім для родини, яку дуже любив. Весь вільний час проводив із дружиною та сином Арсеном. Любив природу. Мріяв про подорожі із сім'єю та відпочинок у горах.
У червні 2023 року чоловіка мобілізували до ЗСУ. Служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Обіймав посаду стрільця-санітара 2 стрілецького батальйону. У січні 2024 року в Івана народився молодший син Денис. Батько встиг лише раз потримати його на руках.
«Мій найкращий коханий чоловік, добрий, люблячий і турботливий татко. Ванька був людиною роботящою, з добрим серцем і щирою усмішкою. Ми з дітками дуже чекали на нього. Він мав вийти з позиції і приїхати додому у відпустку – на перше причастя нашого старшого синочка. На жаль, сталося найгірше. Ця клята війна забрала в нас найдорожче. Ми так сумуємо за нашим татусем, нам дуже сильно його бракує. Він був нашою опорою, нашою підтримкою, нашим Всесвітом. Ми дуже його любимо. Він назавжди залишиться у нашій пам'яті та в наших серцях», – написала дружина Наталя.
Івана Лучку нагородили відзнакою «За вірне служіння Україні» оперативного командування «Північ», а посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою «За честь і звитягу». Йому надали звання «Почесний громадянин Івано-Франківська».
Захисника поховали на Алеї Героїв міського кладовища в селі Чукалівці.
У нього залишилися дружина Наталя, сини Арсен і Денис, брат Василь і сестра Марія.
