Руслан народився 9 березня 1974 року в місті Рівне, жив у Луцьку на Волині. Закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Після навчання служив у прикордонних військах, зокрема в Домановому та Ягодині. Після демобілізації став майстром з виготовлення меблів.
«Чоловік захоплювався боксом, любив спорт і тварин. Мав призові місця у змаганнях з шахів та навчив грати сина», – сказала колишня дружина Анна.
Під час повномасштабної війни Руслан захищав Україну у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, де обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника.
«Це був справедливий, щирий і цілеспрямований чоловік, який дуже любив життя, дітей і свою країну. Людина, до якої завжди можна було звернутися за допомогою та підтримкою. Він казав дітям: «Я поруч, я пишаюся вами і люблю». Зараз – через світи», – додала Анна.
Руслана Лужанцова поховали у селі Гаразджа.
У нього залишилися мама Лідія, донька Анастасія та син Артур.
