Володимир народився в селі Загребелля Полтавської області. Жив у селі Калайдинці. З дитинства любив випікати щось смачне. Згодом здобув фах кухаря-кондитера у професійно-технічному училищі №53 села Войниха. Після навчання працював за спеціальністю. Потім пройшов строкову військову службу. Коли повернувся, влаштувався на Лубенський хлібозавод.
Під час повномасштабного вторгнення чоловік став на захист рідної України. Служив у 116-й окремій бригаді територіальної оборони Збройних Сил України. Обіймав посаду стрільця.
«Вовчик відзначався винятковою хоробрістю, мужністю, героїзмом та саможертовністю. Завжди був відданий присязі, ніколи не ховався за спинами побратимів, постійно був першим. Володимир був справжнім воїном, людиною слова, зразком незламності та міцності духу. Він завжди був захисником і опорою для мене, як для молодшої сестри. Завжди був справедливий і терпіти не міг несправедливості, завжди казав правду в очі, якою б вона не була. Ніколи не лукавив, був завжди справжнім, щирим і усміхненим, за що його і любили, і люблять рідні, друзі та знайомі», – розповіла Юлія Мартюк.
Поховали Героя в селі Калайдинці на Полтавщині.
У Володимира залишилися батьки, сестра і брат.
