Максимові було 36 років. Він народився в місті Лозова, що на Харківщині. Там зростав та навчався. Вищу освіту здобув у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Із 2014 року брав участь у війні на сході України, захищав такі населені пункти, як Щастя, Мар'їнка, Авдіївка, Зайцеве, Новотроїцьке, Золоте. У вільний час цікавився риболовлею та плаванням.
Із 2019 року служив у військовій частині Маріуполя. У складі 12-ї бригади оперативного призначення НГУ захищав місто під час повномасштабного вторгнення. 23 лютого 2022-го у нього якраз завершилася відпустка. Того дня родина востаннє бачила Максима.
«Мій чоловік був стриманим, добрим, дружелюбним і товариським. До нього можна було звернутися за порадою, допомогою», – розповіла Вікторія Литвинова.
Посмертно воїн нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Тіло захисника повернули додому вже в квітні 2023-го. Поховали на Алеї слави міського кладовища у Лозовій.
У Максима залишилися дружина, син і брат.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
