Євген Марущак народився 17 липня 2000 року в селі Вижине на Одещині. Жив у селі Петродолинське. Закінчив Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту, де опанував фах слюсаря-автомеханіка. Працював будівельником. Захоплювався автомобілями та ремонтував їх.
У 2023 році підписав контракт і доєднався до 11-ї бригади імені Михайла Грушевського Національної гвардії України, де був помічником гранатометника. Отримав відзнаку за навчання у Великій Британії та Норвегії. У 2024-му служив на Херсонському напрямку. Мав статус учасника бойових дій.
На початку 2025 року Євгена перевели на Харківський напрямок. Воював у складі 15-ї бригади оперативного призначення «Кара-Даг», де обіймав посаду командира відділення ударних безпілотних комплексів взводу безпілотних комплексів спеціального призначення. Псевдо Могорич узяв від прізвища матері.
Євген Марущак поліг 6 травня 2025 року біля села Мала Шапківка Купʼянського району Харківської області. Воїну було 24 роки.
«Коханий не встиг познайомитися зі своїм сином, про якого так мріяв. Назар народився через місяць після похорону, і це найбільше мені болить. Чоловік був світлою, доброю, чуйною та найкращою людиною. Він любив життя, цінував моменти, умів підтримати кожного, хто цього потребував. Завжди мав усмішку на обличчі, його очі сяяли життям, і так гірко, що це життя в нього відібрали й не дали можливості продовжувати допомагати людям, захищати близьких та ростити сина.
Побратими поважали його за надійність, відповідальність і людяність. Він мав багато друзів і знайомих, серед яких був душею компанії – там, де був Євген, завжди лунав сміх. Сімʼя для нього була опорою та відрадою, а він для сім’ї був цілим світом. Мрію про власний дім так і не встиг здійснити, але залишив по собі велику любов, світлу пам’ять і приклад справжнього воїна-захисника», – написала дружина Людмила.
Поховали воїна в селі Петродолинське на Одещині.
У нього залишилися дружина, син, батьки та двоє братів.
