Сергій народився 22 березня 1989 року в Києві. Закінчив біологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Працював в Інституті геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова, де вивчав проблеми старіння.
«Брат намагався побороти смерть – цей шлях обрав після втрати батька у 15 років», – розповіла рідна сестра Марія Сотник.
Сергій також навчався на психотерапевта, а під час епідемії ковіду працював у лабораторії «Сінево». Захоплювався альпінізмом, лижним спортом і скелелазінням. Мріяв про власну лабораторію і будинок. У 26 років він зійшов на гору Кіліманджаро і згодом побратими дали йому псевдо Африка.
У перший день повномасштабного вторгнення добровільно став до лав Збройних сил України. Він служив у 129-му окремому батальйоні 112-ї окремої бригади територіальної оборони, де був керівником відділення ударних дронів.
«За три місяці до того страшного дня брат був у відпустці. Ми сім’ями з дітьми гуляли в горах. Він показував, як за допомогою дрона шукати малого з чоловіком, які пішли на прогулянку, носив малу в спеціальному рюкзаку–переносці. Всі разом смажили барбекю, багато сміялися і мріяли…», – згадала сестра.
Сергія нагородили відзнаками «За оборону України», «Золотий тризуб», нагрудними знаками «Золотий хрест», «Гідність і Честь» та медаллю «Честь. Слава. Держава».
Поховали захисника у Києві на Лісовому кладовищі.
У нього залишилися дружина, донька, мама і сестра.
