Іван народився в селі Бистрик Житомирської області. Закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України. Також навчався у Поліцейський академії. Працював дільничним у районному відділку поліції. Останні роки жив у Польщі. Там був різноробочим.
З початку повномасштабного вторгнення, 6 березня 2022 року, чоловік мобілізувався до лав Збройних Сил України. Служив у 25-ій окремій повітрянодесантній бригаді. Обіймав посаду командира танкового взводу.
«Його екіпаж один із перших прорвав оборону на Харківському напрямку під Ізюмом. За словами побратимів, він багатьох рятував, витягуючи з поля бою. Всі, хто знав Івана, згадуватимуть його добрим словом за його справедливість, мужність, доброту та позитив», – розповіла дружина брата загиблого Олена Матвійчук.
Посмертно офіцера нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Івана поховали у рідному селі.
У захисника залишилися батьки, брат, дружина, син, якого він бачив лише раз, коли забирав з пологового, а також любляча родина, друзі та побратими.
