Сергій Петрович – уродженець села Катюжанка Київської області. Здобув вищу освіту в Національному університеті біоресурсів України за спеціальністю «Механізація сільського господарства та економіка і підприємництво». Працював у банку провідним економістом. Але все життя з юних літ тягнувся до техніки, тому змінив фах. Спочатку пішов працювати механіком, а згодом став начальником дільниці механізації у Київській енергетичній будівельний компанії. Любив подорожувати – автівкою об'їздив майже всю Україну. Брав участь в АТО.
Із початком повномасштабного російського вторгнення Сергій знову став на захист Батьківщини від російських окупантів. Воював у лавах 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Командував взводом.
«Чоловік завжди мені казав, що потрібно почекати ще трішки: «Ще трохи попрацюємо над цілісністю і незалежністю нашої країни, та скоро повернусь додому разом з перемогою». Людина слова, патріот. Був впевненим, завзятим, життєрадісним, енергійним, завжди усміхненим, цілеспрямованим та ерудованим. Був душею компанії та мав багато друзів. Він – перший, хто заходив, і останній, хто виходив з позицій. Справжній лідер, командир, офіцер Побратими жартома казали, що він для них якнайменше вже капітан. Люблячий, турботливий, уважний. Він так чекав на своїх донечок і так любив, але не встиг набутися…» – розповіла дружина офіцера.
Посмертно Сергія Матвійчука нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали Героя в рідному селі.
Вдома на нього чекали дружина Альона, доньки Емілія та Еліна.
