Богдан народився 11 листопада 1992 року в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим. Жив у Києві. Закінчив столичний коледж міського господарства Академії муніципального управління за спеціальністю «Експлуатація апаратури контролю навколишнього природного середовища». У мирному житті працював менеджером з реклами в MVG Group, співзасновником фотостудії та відеопродакшену Haiku Studio, менеджером з продажів в Академії яхтингу Fleet 5.
«Богдан захоплювався спортом, кінематографом, аніме, музикою, пригодницькими активностями, перегонами Race Nation. Мав тонке відчуття мистецтва», – написала дружина Нелля.
На початку повномасштабної війни він багато волонтерив, а влітку 2022 року добровільно приєднався до 47-ї окремої механізованої бригади «Магура».
«Ми могли працювати з будь-якого місця, де є парочка ноутбуків і доступ до інтернету. Основна мета – знати все і навіть більше про противника, – написала посестра Олена. – Яким чином і що ми робили – це вже способи і методи, які наразі не підлягають розголошенню. Та я хочу розповісти про внесок, який зробили Богдан РІКО з Андрієм ФЕНІКСОМ для всіх і кожного, хто бере участь у наступі на напрямку дій нашої бригади. Це гігабайти переглянутих відеоматеріалів, це десятки проаналізованих фотозвітів, це сотні нанесених об'єктів. З моменту планування операції і донині цими даними користуються всі підрозділи, які працюють разом із нами. Кожного разу, коли мене просять надати комусь доступ до цієї інформації, я безмежно пишаюся своїми побратимами і з усмішкою згадую період, коли і як це все робилося».
Богдана Мазуренка нагородили відзнакою Київської міської державної адміністрації за волонтерську діяльність.
«Він був справжнім майстром життя, вмів створювати унікальні палітри станів. Був гучним, яскравим немов блискавка. Він умів жити інтенсивно, з почуттям, на куражі. Танцював, співав, плакав під класичну музику, збирався на гори, пірнав у глибини, багато читав, мав дивовижну енциклопедичну пам'ять, неперевершений смак, «рентген» на людей, притягував харизмою, палав, кохав, хотів зігріти, нагодувати всіх навколо – і себе (мав навіть грамоту з роботи «Годувальник»). Вигадливо відривався з друзями, глибоко поважав діда, пробував безліч різних видів спорту, об'єднував родину, завжди поливав рослинки, оберігав найближчих, захищав наш український народ», – розповіла дружина Нелля.
Поховали воїна у селищі Володарка Київської області.
У нього залишилися батьки Олександр Петрович та Неля Альбертівна, дружина Нелля, молодший брат Ярослав і дочка Аврора, яка народилась після загибелі батька.
